Закон № 1525: Чи потрібно особі-нерезиденту обов’язково отримувати докази на підтвердження того, що отримувач електронних послуг – суб'єкт господарювання – платник податку на додану вартість?

Одним із можливих підходів до визначення особи суб’єкта – отримувача електронних послуг, є положення публічного договору (оферти) та/або анкети замовника – отримувача електронних послуг. У такій анкеті отримувач має зазначити свій статус: 1) юридична особа, 2) фізична особа – підприємець, яка є платником ПДВ, 3) фізична особа – підприємець, яка не зареєстрована як платник ПДВ; 4) фізична особа – не суб’єкт підприємницької діяльності.

На підставі цієї анкети особа-нерезидент зможе встановити категорію замовника та визначати необхідність нарахування ПДВ. Зокрема, фізична особа – підприємець, зареєстрована як платник ПДВ, яка отримує послуги особи-нерезидента, може підтвердити факт реєстрації платником ПДВ шляхом надання інформації щодо свого індивідуального податкового номера платника ПДВ (таку умову доцільно передбачити у публічному договорі/оферті чи анкеті). Якщо ж індивідуальний податковий номер платника ПДВ не буде вказано, особа-нерезидент буде кваліфікувати отримувача послуг як фізичну особу – неплатника ПДВ.