У Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області інформують, відповідно до ст. 1054 глави 71 розділу ІІІ Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розд. V, підрозд. 2 та 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів / послуг (п. 198.1 ст. 198 ПКУ).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів / послуг, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника, а також дата отримання платником податку товарів / послуг (п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду (абзац п’ятий п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентується ст. 200 ПКУ.

Бюджетне відшкодування – відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПКУ визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума, зокрема підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 2001 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно із п. 200.4 прим. 1 ст. 200 ПКУ платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 прим. 2 ст. 200 ПКУ не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів / послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення податковими зобов’язаннями.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПКУ).

Положеннями ПКУ, якими визначено порядок віднесення сум податку до податкового кредиту та декларування суми бюджетного відшкодування, в тому числі на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів / послуг, передбачено здійснення платіжних операцій з рахунку платника податку на якому обліковуються власні кошти.

Банківські рахунки, відповідно до положень цілей Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про баки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121), це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Під зобов’язаннями банку для цілей Закону № 2121 розуміють, зокрема, банківський кредит, відповідно до якого банк зобов’язаний надати певну суму грошей для виконання відповідних платіжних операцій.

Так, з моменту надання коштів за кредитним договором такі кошти вважаються переданими у розпорядження позичальника і набувають статусу його грошових коштів.

Обов’язковою умовою при поверненні сум бюджетного відшкодування ПДВ є сплата включених до податкового кредиту сум податку отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України з рахунку платника – отримувача таких товарів/послуг.

У разі зарахування банком / небанківським надавачем платіжних послуг кредитних коштів на рахунок позичальника, такі кошти набувають статусу його власних коштів. Оплата товарів / послуг за рахунок таких коштів вважається здійсненою таким платником податку та не впливає на його право на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування за умови дотримання вимог ПКУ.

Отже, за умови дотримання всіх обов’язкових вимог передбачених законодавством, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до ст. 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, – за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до ПКУ (абзац другий п. 200.10 ст. 200 ПКУ).